Дмитро навіть нічого не зрозумів, почувши про діагноз його коханої дружини. Який рак, коли життя тільки починало квітнути? Син Вітя був гордістю школи, дружина Світлана 24/7 дивилася на чоловіка закоханими очима. Навіть кіт Семен дивовижно доповнював їх сімейну гармонію, кожного ранку зустрічаючи хазяїна на порозі будинку. Віддано заглядаючи у його вічі своїми бурштиново-жовтими очима, та регулярно отримуючи смаколики Wanpy та Tomi, які купувалися у місті в ZooBonus.

…Світлана згоріла за лічені дні, які були абсолютним маревом для Дмитра. Ще мить тому він тримав кохану за таку ніжну та прозору руку. Ще за мить похорони, під час яких він закам`яніло дивився і нічого не бачив, гладячи Вітю по голові.

Після сороковин Дмитро зрозумів, що просто не може залишатися в хаті, де кожної миті він бачив свою кохану.

«Фермерське господарство села Петриківці потребує тракториста. Житлом забезпечуємо. Оплата за домовленістю».

500 кілометрів. За два дні Дмитро зібрав необхідні для них із сином речі. Хату вирішив законсервувати, щоб мати змогу повернутися будь-якої миті. Вже на виході син запитав:

- Па, а Семен?

Дмитро уважно подивися в очі сина і самим лишень поглядом пояснив, що наразі не в силах подбати про всіх.

У Петриківцях їх прийняли тепло. Фермер-роботодавець надав для житла покинуту хату. Вітя пішов до місцевої школи і відразу став улюбленцем всіх вчителів. А Дмитро… Його золоті руки цінили не лишень на роботі. Щоб відволіктися від важких спогадів, він цілими днями комусь допомагав. Ремонтував, копав, городив. Ввечері вони із сином часто мовчки сиділи на ганку, дивлячись на зоряне небо та думаючи кожний про щось чоловіче своє.

Одного ранку Дмитро занедужав. Вітя із тривогою подивився на розпашілого батька та запита:

- Па? Ти як? Може лікаря покликати?

- Ні, сину, дякую, то просто застуда. Зараз трошки полежу і до роботи.

- До якої роботи, па? Ти ж гориш! Дай ключі, я сам сьогодні трактора поганяю.

Не чекаючи відповіді батька, Вітька хапнув ключі і вибіг на двір. Водіння трактора він опанував ще у ті часи, коли кермував краще, аніж вмів говорити.

Дмитро лежав і марив від температури. Він бачив кохану, яка сумно посміхалася, але не давала наблизитися до себе. А потім сказала: Вітя.

Дмитра щось аж підкинуло. Він вибіг на вулицю і автоматично попрямував у бік фермерського господарства. Серце вистрибувало із грудей і вгамувалося лишень тоді, коли Дмитро побачив свого трактора, який спускався з гори до ставка. А далі все сталося, як у поганому кіно. Трактор набирав швидкості. Юний водій явно не розумів, що сталося із гальмами, та відчайдушно крутив кермом, намагаючись потрапити у поворот біля дамби. Не вийшло. Трактор занесло на повороті і він впав боком у ставок.

Дмитро все це бачив, як уві сні.

ВІТЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯ!!!!!! – закричав він, і з широко розплющеними від жаху очима побіг до місця, де трактор швидко занурювався у воду.

Він стрибнув із дамби, пірнув до кабіни. Малий перелякано смикав перекошені двері. Дмитро смикав їх з іншого боку. А потім щосили бив по склу. Руками, ліктями, головою…

… Вітька довго викашлював воду, безпорадно оглядаючись то на людей, що зібралися довкола, то на батька, який весь у крові відсапувався поруч.

Дмитро підвівся. Погладив сина по голові, закутав у мокрий піджак. Взяв на руки і поніс додому через село, шепочучи молитовно:

- Все буде добре, Сину… Все буде добре, Сину…

Вже перед самим двором Вітька заплакав, тільки зараз зрозумівши, що був за мить до смерті. Дмитро тримав сльози у собі. Але рівно до того моменту, коли вони зайшли у двір і побачили обдертого та схудлого кота Семена, що сидів на ганку, та дивився на них втомлено-закоханими бурштиново-жовтими очима…

Товари з цієї статті