Сибірська

Сибірські кішки, красиві та респектабельні, з чудовою густою шерстю, давно завоювали всенародне кохання, зумівши продемонструвати у спілкуванні з людьми свої найкращі якості. За їхнім зовнішнім спокоєм ховаються впевненість та сила, при цьому вони делікатні, чуйні та врівноважені.

Походження

Перші згадки про кішок, що нагадують своїм виглядом сибірських, простежуються з XVI століття. На той час їх назвали бухарськими. Проте їхнє поширення не обмежувалося Сибіром. За однією версією предками сибірської кішки були нащадки ангорських та перських кішок, завезені до Сибіру купцями із середньоазіатських країн. За іншою – порода сформувалася під впливом норвезької лісової кішки, котра перекочувала з переселенцями з північних областей Росії. У наші дні сибірська порода домашніх кішок базується на крові найбільших і пухнастих особин. Оцінка представників породи здійснюється за стандартами системи WCF (2002), TICA (2004) та FiFe (2007). Стандарт єдиний для всіх забарвлень, включаючи сіамський, властивий підвиду сибірської породи кішок – невським маскарадним кішкам.

Характер

Сибірські кішки грайливі, приязні та товариські. Проте йдуть на контакт не з усіма. Вихованці виявляють настороженість побачивши сторонніх людей у ​​домі й намагаються уникати маленьких дітей, які виявляють надмірну активність. Тому утримувати тварину силою, брати на руки та намагатися погладити проти її волі не рекомендується. Порода має сильний і незалежний характер і вимагає часу на адаптацію до незвичних запахів і гучних звуків.

Поведінка

Сибірська кішка любить увагу та рухливі ігри. При цьому не голосно нявкатиме і витиметься в ногах. Спілкування з кішкою може бути дозованим, адже вихованець легко займає себе сам. Сибірські кішки легко вживаються з дітьми. Але якщо ті починають шуміти чи гладити тварину проти її волі, ховаються чи випускають пазурі. З появою гостей тварина починає поводитися насторожено, воліючи спостерігати з боку. Однак якщо бачить людину не вперше, може виявити цікавість і навіть дозволити себе погладити. Головне – дати вихованцю себе обнюхати та дочекатися моменту, коли він вийде з укриття самостійно. З собаками та кішками "сибіряки" не конфліктують. Але з дрібнішими тваринами можуть виникнути проблеми. Через виражений мисливський інстинкт вихованець бачить у них видобуток. Тому спільне утримання із гризунами та птахами не рекомендується.

Здоров'я

Представники сибірської породи кішок належать до аборигенних – виведених у природному середовищі без участі людини. Тому критичних проблем зі здоров'ям, які могли б сформуватися через помилки у процесі селекції, у тварин не встановлено. В основному "сибіряки" страждають від закупорки просвіту шлунка або кишечника грудкам шерсті або сечокам'яної хвороби через недостатнє споживання рідини.

Догляд

Вичісувати шерсть сибірської кішки починають ще в розпліднику. Кішка повинна звикнути до щотижневої рутини та сприймати її без невдоволення. Вважається що шерсть сибірської кішки очищується сама. Тому купати вихованця часто необов'язково. Однак якщо вихованець виходить на вулицю або бере участь у виставках, купання має бути регулярним. Стригти кігті сибірським кішкам необов'язково. Достатньо привчити вихованця до кігтеточки та стежити, щоб гострі кінчики не заважали йому під час ходьби. Якщо кігті не сточуються природним шляхом, підстригайте їх на 1-2 мм щомісяця. Чистити очі та вуха сибірської кішки потрібно у міру забруднення. Зазвичай процедуру проводять 1 раз на тиждень.