
Лаперм – у самому прямому розумінні слова диво природи, оскільки поява на світ першого представника цієї породи в посліді нічим не примітної домашньої кішки стало результатом чистої випадковості, наслідком якоїсь генетичної мутації, до того ж вкрай рідкісною в котячому світі.
1 березня 1982 року у Лінди Коехл – власниці ферми поблизу Далласа, кішка Спіді народила 6 кошенят, серед яких народився майже лисий кіт зі складками на шкірі. Через 6 тижнів кошеня стало покриватися короткою кучерявою шерстю, господиня назвала його Керлі. У міру дорослішання у кішки шерсть ставала густою і шовковистою, згодом почала завиватися, що і стало в результаті характерною породною ознакою. Цю ознаку надалі успадкували кілька кошенят, народжених від нього, які й привернули увагу гостей ферми, які порадили показати кошенят експертам-фелінологам. На регіональній виставці, де кошенята вперше були показані експертам, визнали, що це нова мутація, яка не зафіксована раніше у наявних порід кішок, і Лінда вирішила розвивати нову породу. У 1992 і 1994 році 4 фенотипові кішки були виставлені на регіональній виставці в Портленді. Після цього було зареєстровано розплідник Kloshe Cattery, який офіційно займався розведенням кішок цієї породи, і почалася робота з її стабілізації. Проводилися схрещування з такими породами як сіамська, Менська (довгохвостий фенотип) і домашні короткошерсті кішки, що підходять по комплекції. Єдиний стандарт породи вперше був написаний 1997 року. З 2020 року порода набуває статусу закритої у всіх федераціях, і схрещування з іншими породами кішок для стабілізації фенотипу будуть заборонені. Порода визнана відразу в кількох фелінологічних федераціях: TICA (визнана у 2002 році), CFA (визнана у 2008 році). Після 2011 року породу визнано міжнародними федераціями FIFe та WCF (розроблено міжнародний стандарт), також визнано національними федераціями LOOF (Франція), GCCF (Великобританія), SACC(Південна Африка) та CCCA (Австралія).
Лаперм відрізняється лагідним характером. Ця порода орієнтована на людей і шукає суспільства. Лаперм всіляко демонструє кохання своєму господареві: любить сидіти на руках, тертися об руки, мурчати. Ці допитливі та розумні тварини легко піддаються дресируванню. Лаперму притаманний тихий голос, але для привернення уваги найчастіше додає "гучності".
Представники цієї породи стримані та незалежні. Люблять спостерігати за господарем, проте не страждають на зайву цікавість і рідко виявляють активність. З цих кішок виходять спокійні, але вірні компаньйони. Стримано ставляться до відкритих просторів, віддають перевагу знайомим приміщенням. Як і іншим представникам котячих, цим тваринам потрібен постійний доступ до їжі, води та лотка. Лежанку для кішки краще розмістити вище – у місці, де тварина почуватиметься у безпеці.
Спадкові хвороби відсутні в лаперм як клас, як сказали б під час воно, Бог милував. Деякі знавці цієї породи стверджують, що головна проблема цих кішок полягає в їхньому можливому зараженні бліхами й тому радять регулярно проводити їхню обробку від будь-яких паразитів взагалі.
Власникам лаперма не потрібно турбуватися про шерсть. Ця порода практично не линяє, а шерсть тварини не збивається у ковтуни. Щоб зберегти гарні завитки, сушіть шерсть тварини за допомогою рушника: при використанні фена шерсть почне пушитися. Не забувайте, що стан шерсті залежить від здоров'я кішки, тому регулярно проходьте медичні огляди.