Найточніше визначення, яке можна дати породі котон-де-тулаєр – це собака-антидепресант. Веселий, розумний і нескінченно відданий господареві, він ніколи не дасть вам занудьгувати та відчути самотність.
Місцем походження породи котон-де-тулеар є острів Мадагаскар, який розташований у південно-східного узбережжя Африки в Індійському океані. М’який і кошлатий, котон-де-тулеар є представником групи бішонов, які, ймовірно, раніше потрапили на острів з інших країн. Існує легенда, що собаки були викинуті на берег Мадагаскару після корабельної аварії європейського судна. Невідомо, чи відповідає ця легенда дійсності, чи ні, але після появи цих вихованців на острові, їх можна було зустріти в усіх багатих будинках Мадагаскару в якості улюблених домашніх вихованців. Приблизно в 1970 році француз, який відвідав острів, привіз кількох котон-де-тулеарів до Франції й зайнявся їх виведенням. Приблизно в цей же час, представники цієї породи потрапили й в Північну Америку. Котон-де-тулеар і сьогодні живе на своїй батьківщині, але його мила зовнішність і доброзичливий темперамент зробили його фаворитом у всьому світі.
Котон-де-тулеар – це міцна та витривала порода. Корпус вихованця прямокутний, злегка опущений вниз, спина коротка та пряма. Відмінною рисою цієї породи є шикарна довга шерсть, яка схожа на бавовну. Забарвлення шерсті переважно біле, але іноді зустрічається біле з широкими попелястими плямами. Представники цієї породи – це володарі коротких м’язистих кінцівок, коротких пальців та круглих лап. Хода у них легка та ритмічна. Особливістю котон-де-тулеара є те, що вони завжди роблять стрибок з чотирьох кінцівок, а не з двох, як більшість собак. Котон-де-тулеар – це володар круглих темних очей, які часто прикриваються довгою шерстю. Погляд вихованця розумний і кмітливий. У нього тонкі вуха середньої довжини, довгий хвіст опущений вниз. Вуха та хвіст також покриті густою шерстю.
Котон-де-тулеар – доброзичливий пес, який обожнює проводити час зі своїм господарем. Все, що йому потрібно для щастя, – це спілкування з людьми. З перших днів появи в будинку у нього формується прихильність до членів сім’ї. Він не любить розлучатися з ними на тривалий час. Котон-де-тулеар може стати прекрасним другом людині будь-якого віку. Він відмінно взаємодіє з дітьми та підіймає настрій людям похилого віку. Котон-де-тулеар – собака з веселим темпераментом, в очах якого практично завжди світяться іскри радості й оптимізму. У нього завзятий і життєрадісний характер. Представники цієї породи – це маленькі енерджайзери, які не втомлюються грати з усіма навколо.
Догляд за цими собаками нескладний, але потребує регулярності та акуратності. Щоб їх ніжна шерсть не звалювалася після активних ігор і прогулянок, котон-де-тулеарів слід щодня розчісувати щіткою з рідкими зубами, а бажано мити хоча б 2 рази на місяць. Мити їм вуха слід ватним тампоном, змоченим в олії, не рідше ніж раз на місяць.
Котон-де-тулеар – це порода, яка практично не має жодних проблем зі здоров’ям. Це не означає, що вони зовсім не хворіють, але ймовірність виникнення проблем зі здоров’ям вкрай низька. Ця порода схильна до проблем з очима, дисплазії тазостегнового суглоба та вивихів надколінка. Одне із захворювань очей, яке характерно для котон-де-тулеара – прогресуюча атрофія сітківки. Це спадкове дегенеративне захворювання очей, яке може призвести до сліпоти через втрату фоторецепторів у задній частині ока. Схильність до дисплазії тазостегнового суглоба також є спадковою. Про цю проблему свідчить кульгавість в одній або обох задніх кінцівках вихованця. Вивих надколінка – звичайна проблема для будь-якої дрібної породи, і котон-де-тулеар не виняток. Щоб уникнути проблеми, важливо захистити цуценят від стрибків з висоти, поки їх суглоби ще тільки розвиваються.