Пудель – втілення краси та екстравагантної декоративності, що поєднуються з гармонійною статурою цього собаки, його чудовим темпераментом та високим інтелектом. Чудова зовнішність пуделя іскриться артистичністю, шармом та експресією, а його доброта та життєлюбність не знають кордонів. Ці чудові собаки відрізняються неймовірною відданістю, яка поширюється на всіх членів сім'ї, при цьому пуделі дуже чутливі до людської уваги. Вони веселі, бешкетні, люблять дуріти й завжди готові взяти участь в іграх та забавах.
Порода на цей час відноситься переважно до групи декоративних собак, хоча спочатку пудель був робочим собакою, зокрема використовувався на полюванні. Пудель посідає друге місце в рейтингу найрозумніших порід, складеному доктором Стенлі Кореном після бордер-коллі. Вони вміють пристосовуватись практично до будь-якого клімату. Вважається, що пуделі були виведені у Франції, але деякі називають їх батьківщиною Німеччину, тому що слово "пудель" має німецьке походження (puddeln – "плескатися у воді"). Слід зазначити, що у Франції ця порода собак називається caniche від cane – качка, що свідчить про походження пуделя від мисливських, французьких водяних собак.
У Європі пудель відомий з 15-16 століть, довгий час залишався собакою, яка могла належати лише особам королівської крові. За це й одержав свою назву великий (королівський) пудель, а зовсім не за розміри, як вважають деякі. У XVIII столітті великі пуделі активно використовувалися у військових діях, переважно для пошуку поранених та забезпечення польового зв'язку. Також пудель може використовуватися як вівчарський собака.
Пуделі дуже різноманітні на вигляд. Ростові різновиди:
Типи шерсті:
У породі зустрічаються різноманітні забарвлення, проте стандартом породи визнані класичні кольори – чорний, білий і коричневий, а також новіші, так звані "сучасні", сріблястий і рудий (від палевого до яскраво-жовтогарячого). Деякі кінологічні організації визнають різновиди "фантом" (чорно-підпалий) та "арлекін" (біло-чорний), а також інші модифіковані забарвлення, включаючи тигровий.
У пуделя суха клиноподібна голова з підкресленим переходом від чола до міцної морди з ножицеподібним прикусом. Колір мочки носа та мигдалеподібних очей залежить від забарвлення, зіниці бувають чорними, темно-карими та темно-бурштиновими. Вуха висячі, прилягають до щок, вкриті довгою шерстю, кінчики вух мають досягати куточків губ. Шия міцна, середніх розмірів, без складок шкіри та підвісів. Плечі розвинені помірно, лопатки косі, пропорційні, кінцівки м'язові, але не масивні. Лапи невеликі, овальні, формою нагадують котячі, подушки товсті й щільні, кігті чорні або коричневі, рожевий колір є недоліком. Тулуб пропорційний, груди середніх розмірів з овальними ребрами. Поперек м'язистий, спина коротка, хвіст довгий, але купірується на половину або третину, посаджений на рівні попереку.
Репутація клоуна закріпилась за цим аристократичним собакою завдяки успішній цирковій кар'єрі пуделів. Природна кмітливість, вправність і прагнення наслідувати господаря якнайкраще підходили для сценічної діяльності красивого кучерявця. Його веселий і добрий характер сприяли образу хорошого сімейного улюбленця. Як домашні собаки пуделі відмінно взаємодіяли з іншими тваринами й лагодили з дітьми, зберігаючи грайливу поведінку і смак до жартів навіть у похилому віці.
Може здатись, що основний об'єкт догляду за пуделем – його розкішна шерсть. Справді, вона вимагає певних зусиль і матеріальних витрат для підтримання красивого вигляду. Проте, не менш важливим є догляд за зубами собаки, схильними до утворення зубного каменю. Змалку привчайте домашнього улюбленця до процедур із зубною щіткою, адже звикати до них у дорослому віці він навряд чи погодиться. Пухнасту шерсть необхідно вичісувати щодня, а раз на два місяці оновлювати стрижку.
На жаль, вдале поєднання приємної зовнішності й чудового характеру не можна доповнити міцним здоров'ям пуделів. Ця давня порода характеризується широким рядом генетично зумовлених захворювань. Одне з них проявляється втратою шерсті, деякі інші – проблемами з ротовою порожниною, ще інші пов'язані з нервовою системою. Такі домашні улюбленці нерідко страждають неврозами. Слід уважно стежити, чи не з'являються у пащі собаки стоматитні виразки.