Као мані – ще один представник орієнтальної групи та аборигенних порід Таїланду чи Сіаму. Вважається, що це єдина кішка з повністю білою шерстю, але варто уточнити, що це єдина кішка з таким кольором шерсті, яку не виводили штучно (на відміну від форинвайтів, або білих орієнталів).
"Білий дорогоцінний камінь" – саме так перекладається назва цієї рідкісної породи. І ті, хто хоч раз у житті бачив цих унікальних котів, не можуть не погодитися з тим, що као мані є справжнім скарбом. Точних відомостей про їхнє походження немає, вважається, що порода сформувалася стихійно, але так чи інакше вже в XIV ми знаходимо згадку про це живе надбання Таїланду в "Книзі поем про кішок" ("Tamra Maew"). Королівський двір Таїланду настільки свято охороняв породу, що навіть було видано спеціальні укази, згідно з якими той, хто спробує вивезти кішку з країни, підлягав страті. Навіть коли етикет зажадав від одного з королів зробити подарунок британському консулу, йому, згідно з легендою, було вручено звірів сіамської породи під виглядом као мані. Створення породи почалося ХІХ столітті. Відбір і схрещування кішок знаходилися під патронажем короля Рами V Чулалонгкорна, у якого в палаці жили вісім као мані, які мали всі привілеї королівського життя. Рама V так оберігав усі національні породи, що видав наказ карати смертю кожного, хто наважиться вкрасти цінного вихованця. Саме тому протягом більш як семи століть кішки као мані не залишали меж Сіаму. У Європі вони з'явилися лише після Другої світової війни. А ще пізніше, 1999 року, вони потрапили до США. Американські та британські селекціонери доклали багато зусиль, щоб розвинути та зміцнити цю породу. У 2009 році порода као-мані була офіційно зареєстрована у системах TICA, WCF.
Як і всі орієнтали, као мані відрізняються веселим та грайливим характером. Дуже цікаві, люблять господаря, буквально йдуть за ним по п'ятах і часом вважають його своєю власністю. Не переносять самотності, сумують без спілкування з людьми, абсолютно позбавлені обережності. У будинку, де живе као мані, ніколи не пануватиме нудьга, адже ці котики завжди вигадують заняття не тільки для себе, а й для людей навколо, залучаючи їх до своїх безперервних ігор.
Представники цієї породи стримані та незалежні. Люблять спостерігати за господарем, проте не страждають на зайву цікавість і рідко виявляють активність. З цих кішок виходять спокійні, але вірні компаньйони. Стримано ставляться до відкритих просторів, віддають перевагу знайомим приміщенням. Као мані – відмінні мисливці, вони із задоволенням знищать всіх мишей або щурів, якщо такі водяться в будинку, але можуть зловити й домашнього папужку або хом'ячка. Отже, якщо вони живуть разом із вами, постарайтеся не підпускати до них вусатого улюбленця. Як і більшість орієнтальних котів, као мані із задоволенням слухають власний голос. Розмовляють вони багато та охоче – будьте готові до цього.
Як і більшість порід, що виникли природним чином, као мані мають міцне здоров'я і хворіють вкрай рідко. Єдиною їх особливістю, яку не можна навіть назвати хворобою, є вроджена глухота (найчастіше це білі кішки з блакитними очима). Втім, глухі тварини анітрохи не страждають від своєї особливості, пристосовуючись орієнтуватися у просторі з допомогою зору і дотику. Також важливо стежити за тим, щоб котик не проводив багато часу на відкритому сонці – його біла шкіра там, де шерсть особливо коротка може згоряти.
Као мані – не найскладніша у догляді кішка. Шерсть у неї коротка, майже позбавлена підшерстя, тому білого пуху по всьому будинку у вас не буде. Втім, вихованця все одно доведеться хоча б раз на 10 днів вичісувати, для чого можна використовувати фурмінатор або гребінець із частими зубчиками. А ось купати котика не варто – їм ця процедура доведеться не до вподоби, та й необхідність така навряд чи виникне, адже као мані дуже охайні. Догляду вимагають вуха та розкішні очі – їх потрібно чистити. Також варто з дитинства привчити кошеня до чищення зубів, щоб на них не утворювався зубний камінь.
