Птах цесарка є чимось середнім між великою куркою і невеликого розміру індиком. Цісарка звичайна мешкає в Африці. Особи облюбували плоскогір'я, савани, напівпустелі. В Африці її називають гвінейським птахом, генефалом. В Італії це птах фараона. Так її назвали через гарне оперення. До Європи цісарку привезли мандрівники. Її почали розводити для прикраси парків і садів вельмож. М'ясо подавали до імператорського столу лише в урочистих випадках. Тушку смажили, прикрашали гарним пір'ям.
Розміри цісарки практично не відрізняються від розмірів звичайної домашньої курки. Тулуб у неї міцний з щільним оперенням, хвіст короткий, а шия довга. Одна і з основних особливостей зовнішнього вигляду, яка буде чудово помітна на будь-якому фото птаха - це шкірясті нарости в місці зіткнення шиї та голови. Особливо помітною ця ділянка робить відсутність на ній оперення і блакитний відтінок шкіри, який контрастує на тлі червонувато-сірого комірця біля основи голови.
Забарвлення оперення у звичайної цісарки більш ніж одноманітне - темне перо з невеликими світлими вкрапленнями, завдяки яким таке забарвлення прийнято називати перлиною. На темряві та підборідді птиці є невеликі м'ясисті відростки, що нагадують роги. Але ці особливості зовнішності характерні якраз для звичайних цесарок, у той час як численні різновиди мають безліч характерних особливостей - яскраве оперення, чубчики, різнокольорові сережки та багато іншого. Але різноманіття кольорів можливе лише для селекційних порід, у дикому середовищі доступний лише вищеописане перлинне забарвлення.
Стандартна вага птиці коливається в діапазоні від 1,5 до 2 кг. У процесі одомашнення, цісарки стали значно більшими за своїх диких родичів, також підвищилася плодючість, зникла моногамія та інстинкт насиджування. Самку забивають відразу після закінчення процесу кладки, тоді ж забивають і надлишок самців. Середня тривалість життя з таким результатом складає близько 5 місяців.
У неволі звичайна цісарка триматиметься особняком або ж, якщо на фермі є ще цісарки, приєднається до них, намагаючись звести до мінімуму спілкування з іншим домашнім птахом. У дикій природі їхню поведінку не можна назвати надто неспокійною, адже люди зазначають, що дикий птах, помітивши машину чи людину, не надто поспішає піти з дороги. При цьому звичайна цісарка здатна швидко та довго бігати за рахунок своїх міцних та сильних ніг. Літати вони теж вміють, хоча віддають перевагу ходьбі.
Найбільш полохливий і обережний у своїй поведінці молодняк, вони можуть спалахувати від будь-якого різкого звуку. У дикій природі цісарки проживають зграями, кількість особин у якій може змінюватись від 5 до 100. Як ватажок у такій зграї виступає найстарший, відповідно, найдосвідченіший самець. За ним група йде по ланцюжку, і кожен птах намагається наслідувати попередній. Але ця обережність і обачність у поведінці цесарок виникла не так на порожньому місці. У дикій природі у цього птаха досить багато ворогів, наприклад, змії та хижі птахи. У вечірній час цісарка забирається для ночівлі на високі дерева.
Дика цісарка мчить завжди в тому самому місці, а от одомашнені особини рідко вибирають для кладки одне і те ж місце. Але користь від домашньої цісарки не тільки в можливості отримувати якісне яйце та м'ясо, а ще й у тому, що вони допомагають боротися з городніми шкідниками – різними комахами, слимаками та колорадським жуком.
Як і у багатьох птахів, раціон харчування цесарки прив'язаний до місця її проживання та кліматичних умов. У весняний період головний продукт харчування – це комахи, а влітку – насіння, листя, нирки та ягоди. У різновидів, що мешкають у посушливій місцевості, навіть внутрішні органи пристосовуються до кліматичних умов, наприклад, подовжена сліпа кишка, що дозволяє краще засвоювати з продуктів харчування воду. Вчені довели, що дика цісарка здатна харчуватися дрібними мишами, а ось у неволі їй знадобиться спеціальна схема харчування. Молоді цісарки харчуються рубаним курячим яйцем, висівками та сиром, а для підвищення харчової цінності корму його можна доповнювати молоком або сироваткою. Вже за кілька днів після народження цісарка може отримувати у корм свіжу зелень, а згодом повністю переходить на сухий корм. У день молодий птах повинен отримувати їжу не менше 8 разів, а у дорослому віці – 3-4 рази.
